Як Павлик з Володею географію вчили
Повернувся Павлик зі школи і вчить уроки. А тут хтось дзвонить. Відчинив двері – за порогом тьотя Проня із Володею! Володя закутаний у шерстяну хустку, тільки очі й видно.
- Мама вдома, Павлусю?
- Немає… А навіщо вона?
- Та ось Володя сам не хоче сидіти в хаті, а мені треба до крамниці…
- То хай побуде зі мною.
- От і добре, - зраділа тьотя Проня і наказала синові: - Слухайся ж Павлика!
Володя несміливо ступив до кімнати. Павлик пошукав у шухляді стола коробку пластиліну й подав йому:
- Ось на, ліпи, що захочеш. Бо мені, ти ж бачиш, ніколи.
- А цого ніколи?
- Географію треба вчити.
Володя трохи потримав брусик пластиліну і поклав назад у коробку… Видно, таке заняття на припало йому до смаку. Якось боязко придибав до столу.
- А со це – геоглафія?
Павлик, не відриваючи очей од книжки, зітхнув і сказав:
- Наука така про моря, океани і як по них плавати.
- І я тез хоцу плавати…
Павлик почухав себе за вухом. «Ти чи плаватимеш, а мені через тебе завтра на уроці доведеться…»
- Зроби кораблик і пливи.
- А з цого злобити?
- З чого, з чого?.. З пластиліну можна, але ти не вмієш. Можна ще з паперу… - Павлик зняв із дивана червоні валики, поклав їх на підлозі. Потім зняв скатертину зі столу і накрив їх.
- Холосий корабель, - весело сказав Володя, - з кубликом…
- Отож залазь у нього й – щасливого плавання!
Володю не треба було довго запрошувати – за мить він уже був під скатертиною. Якийсь час мовчав, далі почав щосили густи, бо корабель відпливав од причалу і брав курс у далекі краї.
- Не заважай, - просить його Павлик. – Зараз ніч, моряки повинні спати…
- Так я з капітан!
- Все одно, і капітани сплять.
Володя приник. Може, й справді, хотів заснути, а може, не знав, як прокласти рейс у відкритому морі. Та ось за мить і-під білого покривала висунулася голова:
- А де я залаз пливу, Павлусю?
- В Індійському океані, - буркнув той. Але тут йому стало ніяково, і для більшої переконливості він тицьнув Володі карту. – Ось на, подивися, за нею й пливи.
Малюк поважно взяв карту, розіслав її на підлозі і став ретельно розглядати незрозумілі написи і позначки.
- А з Індійського океану куди мені тлеба пливти?
- В Баб-ель-Мандебську протоку.
- Бабельську?
- Ех ти, морехід… Баб-ель-Мандебську. Через неї можна дістатися до Середземного й Чорного морів.
А там акули є, Павлусю? – несподівано запитав Володя.
Павлик задумався: справді, а чи є там акули?
- Немає! – врешті махнув рукою, аби відкараскатися.
«Як це в морі немає акул?» - не повірив Володя і порачкував у свій кубрик, бо там на свій риск йому треба було прокласти маршрут до рідних берегів. І ось вже корабель здригається від ударів могутніх хвиль, палубою прокочуються солоні буруни, вітер стугонить за кормою… Але його відважний корабель іде як треба – обминає мілини, підводні рифи, безлюдні острівці.
Та враз з правого борту зринула величезна потвора і заклацала зубами, люто замахала хвостом. Це ж акула!
«Оце тобі немає акул», - згадав він Павликові слова. Та гаятися не можна – і він прицілився з гармати:
- Ба-бах! Бах!
- Що там таке? – аж підстрибнув з несподіванки Павлик.
- Акула!
- Де?
- Там, - Володя показав пальцем на стілець біля дверей, де лежала сіра Павликова шапка…
Не роздумуючи, Павлик вихопив із шухляди пластмасовий пістолет і кинувся Володі на допомогу.
- Тью-юх! Тью-юх!
Акула, певно, не сподівалася такої атаки й відступила. З води виднівся лише сірий її поплавець. Хлопці стали підбиратися до неї. Вона помітила і, вдаривши об хвилю хвостом, раптом дременула навтіки. Цього їм тільки й треба було.
- Наздогнати! – скомандував Павлик і перейняв штурвал з рук Володі.
Акула вже проминула Чорне море і, не бачачи виходу, кинулася в гирло Дніпра, стала підніматися проти течії.
- Ага, попалась! – аж витанцьовували на мостикові хлопці.
Але чимдалі меткішою ставала акула. Довелося хлопцям переобладнати свій морський корабель на легкий річковий катер.
Нарешті акула шугонула в коридор – вони за нею, притисли до стінки.
І спіймали б, неодмінно спіймали б, якби невдовзі не зайшла Павликова мати. Вона тільки розвела руками:
- Ой лишенько – тяженько, що ви це робите?
Од несподіванки Павлик принишк на палубі. А Володя пояснив:
