Нескладуха № 5, яка підмочила репутацію Монстра назавше
Я вам уже трохи розповідав про Монстра. Це мій кіт. У будь-якій незрозумілій ситуації він кусається… або дзюрить на татові речі.
Монстр – справжній йог. Цілими днями він медитує: в кріслі, на телевізорі, на дивані, у шафі, в моєму портфелі й навіть на люстрі. Інколи я його знаходжу в таких позах, що будь-який просвітлений йог позаздрив би.
Єдине, з чим у нього ще проблеми, – це з вегетаріанством. Ну це, знаєте, коли не їдять м’ясо та рибу. Мій котик від риби вже відмовився, а ось відмовитися від м’ясних котлет ще не готовий. Тому він поки що – КОТЛЕТАріанець.
Коли Монстр не кусається і не займається йогою, він робить свої мокрі справи. У вмінні виводити тата з себе він – справжній профі. Поки я розробляю плани, коту вдається зробити все за лічені секунди. Йому варто лише кілька секунд попісяти на татові речі.
– От, гівнюк! – лає тато кота.
Він зараз дуже злий на нього. Цей бешкетник знову напісяв у його кімнаті. Ох, Монстре, Монстре… Здається, цього разу мені не вдасться тебе прикрити. Ти посягнув на святе – щойно придбаний дорогий піджак! Це повний капець!
Усе ж таки роблю спробу втихомирити тата:
– Тату, він напісяв, бо, мабуть, двері в туалет були зачинені!
– Він напісяв, бо він… Бо він сцикун! – не вгаває тато.
Він бігає по квартирі в пошуках кота, щоб той отримав законне покарання. У цей момент тато схожий на злого генія: розпатлане волосся, лютий погляд, темні наміри. Я уявляю себе добрим супергероєм, який будь-якою ціною має врятувати кота від небезпечного поганця.
– А може, в нього туалет переповнений? – пропоную другу причину скоєння злочину.
– Я тобі скажу, що переповнене! Моє терпіння! – бурчить тато й зазирає під диван.
Думай, Андрію, думай! От реально, в усьому винна бабусина стаття. Вона начиталася, що зранку кота треба годувати останнім. Спершу снідають усі члени родини – і аж потім кіт. Так він розуміє, хто в домі хазяїн, і поводиться чемно.
Тато послухав бабусю і вчинив, як радила стаття. Хоча до цього годував спершу Монстра. Нове правило травмувало ніжну котячу психіку, й відтоді він почав мстити. Щодня прокрадається у батьківську спальню й тишком-нишком пісяє на татові речі. Що відбувається далі, ви вже знаєте – сердитий тато гасає всією квартирою в пошуках кота.
– Ану, йди сюди, засцика!
Поки я вам розповідав, з чого все почалося, тато часу не гаяв. Він таки знайшов винуватця своїх бід під ліжком і тепер намагається витягти його зі схованки. І ось він уже несе Монстра повз мене, щоб тицьнути писком у місце злочину й надавати після цього по волохатій дупі. З виховною метою, як він каже. Монстр у його руках має вигляд переляканий і відчайдушний. Точно гриз би нігті, якби міг.
– Татусику, йому не потрібна твоя уринотерапія! – намагаюсь жартувати, щоб урятувати ситуацію.
Що таке уринотерапія, я дізнався завдяки прабабусі. Вона полюбляє дивитися по телевізору всілякі програми про народну медицину. Коли приїжджаю до неї в гості, ми часто дивимося їх разом. В одному з випусків серйозний дядечко в білому халаті розповідав, що сеча лікує всі можливі болячки. Називають ото уринотерапія. Бееее… Це ж треба таке вигадати! А ще сварять мене за те, що я нігті тягну до рота.
– Що це таке? Що це таке? – тато не реагує на мої дотепи і трясе Монстра над місцем злочину.
Я зітхаю від полегшення. Здається, побиття не буде. Тато обіцяв убити, а врешті влаштував Монстру легкий землетрус.
– Тату, в нього ще буде струс мозку, – роблю все можливе, щоб батько якомога швидше відпустив друга.
– Якби в нього був мозок, то він не робив би так! – невдоволено пирхає тато і відпускає Монстряку.
Усе-таки він любить цього волохатого рудого бешкетника. Присоромлений Монстр виривається з татових рук і ховається під диван. Тепер він увесь вечір сидітиме там на знак протесту. А коли тато перестане його лаяти, Монстр знову помужнішає – і все почнеться спочатку.
До сьогоднішнього дня я був певен, що у всьому винна ця клята бабусина стаття. А тепер замислився. А якщо це чергова нескладуха, яку накаркала Єва? Про всяк випадок треба обходити цю жирафу десятою дорогою або… довести, що вона блефує.
Кочубей, Саша. Сім нескладух Говорухи : повість / іл. авт. ; обкл. Н. Каламєєць ; післямова Ю. Бедрика. - Київ : Фонтан казок, 2016. - 99, [2] c. : іл. - (Книжка про мене).
