Як Берізка листя роздарувала - Прокопенко Ірина Миколаївна слухати онлайн

Як Берізка листя роздарувала 

Чи знаєте ви, чому Берізки взимку сплять? Не знаєте? Ну так от.

Позолотила осінь Берізку. Заблищала вона, засіяла. Хто не пройде, всяк милується.

− От би мені таке вбрання, як сонечко, − сказав Мураха, дивлячись на її жовте листя.

− Візьми, будь ласка, − відповіла Берізка і скинула один листочок.

Зрадів Мураха, схопив сухий листочок, до мурашника поволік.

− Якби до мого капелюха таку золоту пір’їну, − позаздрив гриб Підберезник.

− Візьми собі золоту пір’їнку, − скинула Береза ще один листочок.

Схопив його Підберезник, до оксамитового капелюха приліпив, стоїть, не дише від щастя.

 − І мені б листячка золотого трохи, − попрохав Їжак.

Гойднула Берізка гілками, жменю листочків на землю струсила. Покачався по них Їжак, начепив на колючки, золотою кулькою додому покотився. Побачила його Ялинка-чепуруха.

− От якби по моїй зеленій сукні твоє золоте листя розкидати, не було б на світі дерева, ошатнішого за мене…

− Візьми, сусідко, візьми, мені не жаль, − сказала Береза і все своє листя золоте на Ялинку струсила.

Глядь, а сама ні з чим залишилася: все до останнього листочка роздарувала. Заплакала тоді Береза: де моя золота краса?

Тут Вітер підлетів, утішати став:

− Не плач, не журись, прийде весна, подарує тобі нове вбрання. Не плач, не журись… Не плач, не жури-и-ись…

Загойдалася Берізка, слухаючі ласкаві вітрові слова, та так і заснула. На цілу зиму заснула. Відтоді й повелося: як тільки роздарує Берізка своє золоте листя, так і засне на всю зиму, щоб скоріше весни діждатися.

Джерело: Прокопенко Ірина. Як Берізка листя роздарувала / І. Прокопенко // Сонце, Сонечко та Соняшник. – Київ, 1977. – С. 11.